Когда приходит ночь и, когда день,
Когда вокруг шумит иль тишина,
Я вижу, над собою, неба сень:
Мерцают звезды или синева.
Я знаю, что, незримо, Бог во всём
Я чувствую, что Дух Его во мне.
Мы движемся Им все и Им живём.
Всегда, Бог рядом с нами на Земле.
И увлекает небо, ввысь, мой дух
И наполняет сердце новой песней.
Я ощущаю Господа вокруг.
Я верю - во Христе душа воскреснет.
Христос ей, с неба, руку протянул
И спас от мук, омыв грехи, пороки.
Как дождь, ловлю, Его Любви потоки.
Он, в ней, мне, небо настежь распахнул.
А небеса зовут на высоту.
Там жизнь, там Божья истина и мир.
Там, мы узнаем: счастья полноту,
Что означает: “Бог так возлюбил…»
Напоминает, душам, Дух Святой,
Что на Голгофе искупление.
Христос, там, пострадал за нас с тобой
И подарил Своё спасение.
Влечёт сильнее, небо, дух во мне
И наполняет сердце чудным светом.
Я ощутил зов неба на Земле.
Моя душа желает петь об этом.
Христос ей, с неба, руку протянул
И спас от мук, омыв грехи, пороки.
Как дождь, ловлю, Его Любви потоки.
Он, в ней, мне, небо настежь распахнул.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 2123 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Публицистика : Черное и белое - Николай Николаевич Плевел никогда не интересовали спасенные души. Их всегда интересовали деньги, которые можно собирать с этих душ. Их всегда интересует карьерный рост, но не рост духовный. Их невозможно переделать, как бы мы за них не молились. Как козлы не могут быть овцами, так и плевелы не могут быть пшеницею. Плевелы — семя сатаны.
